Saturday, March 14, 2020

Coronavirus et l'histoire de la grippe

D’importantes observations ont été faites dans son oeuvre classique Les Maladies à l’aube de la civilisation occidentale (Paris) par un historien célèbre de la médecine Mirko Grmek déjà en 1983. Compte tenu du schéma cyclique des pandémies en temps modernes, il nous faudrait attendre à un taux assez important des victimes et des décès dus au coronavirus. Lisez attentivement le fragment :
Le germe de cette maladie [de la grippe – vg], Myxovirus influenzae (isolé en 1993 par Smith, Andrewes et Laidlaw), provoque chez l’Homme une puissante réaction immunitaire qui détermine l’arrêt des grandes vagues épidémiques. Cependant, cette réaction spécifique ne suffit pas pour éliminer définitivement la maladie, car son agent déjoue les défenses immunologi-humaines et les souches qui parasitent les animaux. La grippe est une maladie des animaux domestiques et des oiseaux qui vivent à proximité de l’Homme. C’est en Asie, dans de vastes territoires à la frontière de la Sibérie et de la Chine occidentale, que se produit, en règle générale et dans les temps modernes, la recombinaison génétique périodique du virus grippal humain. Là naissent les vagues pandémiques qui progressent avec une grande rapidité et infectent de manière cyclique l’humanité tout entière. Aucune épidémie historique de grippe n’a débuté en Méditerranée. L’épidémie dite « espagnole » porte à tort ce surnom, car elle est venue, elle aussi, d’Asie.
Des renseignements précieux sur l’histoire de la grippe ont été obtenus récemment grâce à la séro-archéologie. Il a été prouvé, par exemple, que la pandémie de 1889 [grippe « russe » – vg] avait les mêmes propriétés immunologiques que la pandémie dite « asiatique » (1957), laquelle succédait à la grippe dite « espagnole » (1918). Le type « asiatique » et le type « espagnol » alternent de manière assez régulière : tous les 60-70 ans, l’un cède la place à l’autre. Chaque cycle est interrompu vers son milieu par une pandémie grippale due au changement du sous-type immunologique”.

Saturday, November 30, 2019

Тіло клішоване, тіло (не)детерміноване

В сучасному глобалізованому світі, в якому мобільність, швидкість, відсутність певною мірою певних меж мали би здійснювати позитивний ефект щодо можливостей суспільств та окремих людей, спостерігається радше протилежна тенденція. Взяти, наприклад, Францію. Liberté, égalité, fraternité бачиться мені дедалі більше гаслом винятково фасадним. Фасадним в тому числі і в буквальному сенсі - воно майорить на всіх без винятку державних установах. Де-егалізація відбулася тихо, без її оголошення. В дійсності про жодну свободу, рівність і братерство не йдеться, коли справа торкається іншого, чужого. Досвід себе як небажаного чужого на плеканому тілі французького суспільства виявляє багато цікавих речей в першу чергу стосовно себе: як тіла "стигматизовного", як тіла визначеного - з наперед визначеними контурами, можливостями, функціями, очікуваннями його власними і від нього - з боку інших. Ти приїжджаєш як "більше, або гірше, ніж іноземець" (з України) в чужу країну, і мало не єдині сфери з відкритим для тебе і простим доступом - це діти (бейбіситінг) та прибирання (femme de ménage).
Зрозуміло, в таких умовах одразу вмикається протест і чиняться спроби спротиву системі. Як? - відповіді постійно формулюється, їх основний месідж: кліше потрібно розривати, необхідно переформатовувати межі та можливості власного тіла, а також переформульовувати нав’язані дефініції, демонструючи: тіло не є (вами та вашими законами) писаним. У цьому контексті спротиву моє стигматизоване чуже тіло, врешті-решт, виявляється менш детермінованим, тому що стає набагато вільнішим у порівнянні з тим обивательським, комфорт якого перетворюється на справжню золоту клітку.

Sunday, December 10, 2017

oedema

гиппократики из всего выдающегося кожей на коже под кожей как-то особенно любили припухлости всякие и опухания...

Saturday, December 02, 2017

Діти Греції

інша грецька дитина отримала в лоба від коня. то був одинадцятирічний конюх, що працював у Паламеда в Ларісі (Фесалія). хлопець відбувся самою... трепанацією. тоді виявилося, що кістка вже почала підгнивати, згодом напухла права половина голови і це дуже боліло, дитину лихоманило більше тижня. її почистили, поприпікали, набряк мазали, і от - слава богам і лікам - дитина вижила. рідкісний happy end.
з вами був Гіпократ, Епідемії V, 16

Діти Греції

як одну дитину (мабуть, і не одну) давньогрецькі лікарі залікували однією лікарською/отруйною рослиною...
У двомісячного немовляти Тімонакта були висипи на ніжках, поширились до низу живота і на поперек, а також дуже червоні набряклості. Коли все припинилось, у нього почалися епілептичні конвульсії, без лихоманки. Тривали багато днів. Дитина померла. (Епідемії 7, 106)
Chez le petit enfant de Timonax qui avait environ deux mois, il y eut des exanthèmes sur les jambes et sur les hanches, aux lombes, à l’hypogastre, et des gonflements fort rouges. Quand tout cela cessa, des convulsions et des accidents épileptiques survinrent sans fièvre pendant plusieurs jours. Et il mourut. (Epid. VII, 106)

Saturday, July 15, 2017

Prosôpon

Prosopon это не лицо. А то, что дано взгляду другого - pros opon. Т.е. все, что может быть представлено/выставлено этому взгляду, и является лицом. Гомер редко употребляет слово в единственном числе, куда чаще - во множественном, prosôpa. Не прикрытые одежкой, доспехами, оголенные части тела? Prosopon не относится к субъекту, который смотрел бы. Скорее, к объекту, глядящему на этот рассматриваемый субъект, который дает свои prosopa на рассмотрение объекта.

 
...Навсикая бросает очарованный взгляд на изможденного разгневанным Посейдоном красавца голенького Одиссея на берегу Схерии... Вот только тот успевает прикрыть свои mêdea fôtos фиговым листочком, т.е. ему понадобилась целая охапка... :) Значит, mêdea - уже не prosopa...
 
В целом, по:
Frontisi-Ducroux, Françoise (1995), Du masque au visage, Aspects de l'identité grecque, Flammarion.
 
  • Комментарий Евстафия: т.к. Одиссей "стыдится обнажаться перед явившейся разодетой девушкой"... mêdea: "μήδεα δὲ τὲ αἰδοῖα" (половые органы, буквально - "то, чего стыдятся").

Sunday, July 02, 2017

Couleurs/peaux

Les couleurs (peaux ? ; χρώματα) ne sont pas les mêmes dans les différentes saisons, non plus que dans les vents du nord ou du midi ; suivant les âges aussi les individus ne se ressemblent pas à eyx-mêmes, et l'un ne ressemble pas à l'autre. Il faut juger les couleurs (peaux ? χροιων) d'après leur état actuel, d'après leur persistance, et savoir que les âges ont des rapports avec les saisons tant pour la coloration (χροιηι) que pour le mode d'être (τρόπωι).

Hippocrate, Des humeurs, 19.